Рак тонкої кишки

Чому виникає рак тонкої кишки

У тонкій кишці виникають пухлини різних типів: аденокарцинома, нейроендокринні пухлини, гастроінтестинальні стромальні пухлини, лімфоми. Ця сторінка — про аденокарциному, тобто рак у вузькому значенні. Про інші типи — на окремих сторінках про нейроендокринні пухлини та ГІСТ; про пухлини початкового відділу — на сторінці пухлини дванадцятипалої кишки.

Ризик аденокарциноми тонкої кишки підвищують хвороба Крона з ураженням тонкої кишки, целіакія, спадкові синдроми — синдром Лінча, сімейний аденоматозний поліпоз, синдром Пейтца — Єгерса. Якщо в родині були рак товстої кишки, ендометрію чи тонкої кишки в молодому віці, доцільна генетична консультація.

Чи є симптоми

Специфічних симптомів немає. Найчастіші — переймоподібний біль у животі, що минає сам, здуття, нудота після їжі, залізодефіцитна анемія без явної причини, прихована кров у калі, схуднення. Коли пухлина звужує просвіт, з'являються напади часткової непрохідності: біль, блювання, затримка газів.

Анемія, джерело якої не знайшли на гастроскопії й колоноскопії, — привід обстежити тонку кишку.

Які обстеження потрібні

• КТ- або МРТ-ентерографія — дослідження з контрастуванням кишки, яке показує пухлину, звуження, стан брижі й лімфовузлів.
• Капсульна ендоскопія — дає побачити слизову всієї тонкої кишки; при підозрі на звуження спершу виконують ентерографію чи перевіряють прохідність тестовою капсулою, щоб капсула не застрягла.
• Балонна ентероскопія з біопсією — дозволяє дістатися до пухлини, взяти біопсію і позначити місце для хірурга.
• КТ грудної клітки, черевної порожнини й малого таза з контрастуванням — оцінка поширення.
• Онкомаркери РЕА і CA 19-9.
• Аналіз на мікросателітну нестабільність (MSI/dMMR) — він потрібен і для вибору лікування, і для виявлення синдрому Лінча.
• Гастроскопія й колоноскопія — щоб виключити інші джерела кровотечі та пухлини.

Коли операція можлива

Операцію рекомендують, коли немає віддалених метастазів і пухлину можна видалити повністю разом із лімфовузлами. При резектабельній аденокарциномі тонкої кишки хіміотерапію до операції зазвичай не проводять — оперують першим етапом, а подальше лікування визначають за гістологією видаленої пухлини.

Якщо пацієнт надходить з непрохідністю, операцію виконують терміново, за можливості — з тим самим онкологічним обсягом: разом з пухлиною видаляють брижу й лімфовузли, а не лише звужену ділянку.

Якщо оперувати зараз не можна

При віддалених метастазах основою лікування стає хіміотерапія; при пухлинах з мікросателітною нестабільністю ефективною може бути імунотерапія. Якщо пухлина викликає непрохідність або кровотечу, виконують паліативне втручання — видалення ділянки кишки чи обхідний анастомоз, щоб полегшити непрохідність.

Коли після лікування метастази зменшуються або їх небагато, консиліум може розглянути видалення первинної пухлини й метастазів.

Як виконується операція

Видаляють ділянку тонкої кишки з пухлиною і запасом здорової тканини з обох боків, разом із клиноподібним фрагментом брижі, у якому проходять судини й лімфовузли. Для точної стадії важливо дослідити достатню кількість лімфовузлів. Кінці кишки зшивають між собою, відновлюючи прохідність. Під час операції оглядають усю тонку кишку й очеревину.

Якщо пухлина розташована в кінцевому відділі клубової кишки, біля переходу в товсту, зазвичай видаляють і початковий відділ товстої кишки — ілеоцекальна резекція чи правобічна геміколектомія, залежно від відстані до клапана й лімфовідтоку. Пухлини дванадцятипалої кишки потребують іншого обсягу втручання — про це окрема сторінка.

Коли розташування пухлини й обсяг резекції це дозволяють, операцію виконують лапароскопічно — через кілька проколів.

Відновлення після операції

Ведення — за протоколом прискореного відновлення (ERAS): рання активізація, раннє харчування, контрольоване знеболення. Після видалення короткої ділянки тонкої кишки травлення зазвичай відновлюється, і суворої дієти надалі здебільшого не потрібно.

Після видалення кінцевого відділу клубової кишки може порушуватися всмоктування вітаміну B12 і жовчних кислот; тоді контролюють рівень B12 і за потреби коригують випорожнення. При ураженні лімфовузлів ад'ювантну хіміотерапію рекомендують, при другій стадії її обговорюють за чинниками ризику; схему визначає онколог.

Спостереження

Перші роки КТ і онкомаркери виконують регулярно, кожні кілька місяців, далі рідше; графік визначає лікар. При синдромі Лінча чи поліпозі спостереження доповнюють регулярною колоноскопією та гастроскопією. Про тривожні ознаки — біль, анемію, схуднення — варто повідомити лікаря, не чекаючи планового обстеження.

Що взяти на консультацію

• диски КТ- чи МРТ-ентерографії або КТ з протоколами, записи капсульної ендоскопії, якщо виконувались;
• протокол ентероскопії й гістологічний висновок;
• блоки та скельця — для перегляду в іншій лабораторії;
• протокол операції й виписку, якщо пацієнта вже оперували з приводу непрохідності;
• онкомаркери РЕА, CA 19-9, загальний аналіз крові;
• відомості про хвороби кишки й рак у родині.

Якщо матеріалів бракує, це не привід відкладати консультацію — частину обстежень можна пройти на місці.

Консультація безкоштовна. Як вона проходить і скільки триває — на сторінці «Консультація лікаря-онколога».