×

Записатися

    ×

    Замовити дзвінок

      Національний інститут раку

      вул. Юлії Здановської, 33/43, Київ

      вул. Гуцульська, 10

      м. Івано-Франківськ

      76006

       

      Життя після закриття стоми: відновлення, харчування й можливі ускладнення

      Онкохірург Катерина Валіхновська  >  Статті онкохірурга  >  Життя після закриття стоми: відновлення, харчування й можливі ускладнення

      Закриття стоми часто чекають довго, і здається, що після нього все одразу повернеться як було. Насправді робота кишки відновлюється поступово, а перші тижні й місяці бувають непростими. Нижче я розповідаю, що буває після закриття стоми, що допомагає і з якими ознаками треба одразу звертатися по допомогу.

      Коротко

      • Закриття стоми — не дрібниця. За зведеними даними 48 досліджень про закриття петльової ілеостоми ускладнення мали 17,3% пацієнтів.
      • Найчастіші ускладнення — непрохідність тонкої кишки й інфекція рани. Їх лікують, але важливо вчасно помітити.
      • Після резекції прямої кишки й закриття захисної ілеостоми робота кишки часто змінюється: часті позиви, випорожнення «серіями», нетримання газів.
      • У середньому ці порушення зменшуються протягом півтора року після операції на прямій кишці, але в частини людей тримаються довше. Їх не треба просто терпіти: є харчування, ліки, тренування тазового дна, промивання кишки.

      Що відбувається в перші тижні після закриття стоми?

      Робота кишки налагоджується не одразу, і спершу вона може бути нерівною. У перші дні й тижні бувають здуття, спазми, рідкі або, навпаки, рідкісні випорожнення, позиви, які важко відкласти. Як саме буде у вас, залежить від того, яку стому закривали, яку операцію робили перед тим і чи було опромінення.

      Захисну ілеостому зазвичай закривають через розріз навколо стоми, без великого розрізу живота. Відновлення безперервності кишки після операції Гартмана — більша операція в черевній порожнині. Як проходять обидві, описано на сторінці закриття стоми. Закриття стоми я виконую сама.

      Закриття стоми не завершує онкологічного спостереження: контрольні обстеження після лікування раку тривають, а їх графік обговорюють з лікарем.

      Які ускладнення бувають і як їх розпізнати

      Ускладнення трапляються не так рідко, як прийнято думати, тому про них варто знати заздалегідь. У систематичному огляді 48 досліджень, де проаналізували 6 107 закриттів петльової ілеостоми, ускладнення мали 17,3% пацієнтів[1]. Найчастіші з них:

      • непрохідність тонкої кишки (7,2%)[1]. На неї може вказувати будь-яка з ознак: здуття, що наростає, нудота чи блювання, гази й випорожнення перестали відходити;
      • інфекція рани (5,0%)[1]: шкіра навколо рани червоніє, болить, з’являються виділення.

      Рідше трапляється неспроможність нового з’єднання на кишці, коли шов не загоюється. Вона може проявлятися болем у животі, що наростає, температурою, загальним нездужанням, прискореним серцебиттям, і не обов’язково всіма ознаками одразу.

      Пізніше, через місяці, у місці колишньої стоми може з’явитися грижа: випинання, яке збільшується при кашлі чи напруженні. За зведеними даними 20 досліджень, після закриття ілеостоми вона розвивалася в середньому у 13,7% пацієнтів, частіше в людей з тяжкими супутніми хворобами[6]. Як лікувати грижу, вирішує хірург. Якщо вона раптом стала болючою, твердою або не вправляється, а тим паче з’явилося блювання, потрібна термінова допомога.

      Сильний біль у животі, повторне блювання, задишка, біль у грудях, рясна кровотеча, різке погіршення стану — викликайте швидку за номером 103, не чекаючи, поки вдасться додзвонитися до хірурга. Підвищення температури, почервоніння й виділення з рани, наростання здуття, нудота — зв’яжіться з хірургом не відкладаючи.

      Що можна їсти після закриття стоми

      Універсальної дієти немає: надійних досліджень про харчування після закриття стоми мало. Поради нижче стосуються передусім людей, яким раніше видаляли частину прямої кишки. За даними експертної настанови з порушень роботи кишки після такої операції, до 96% пацієнтів змінюють харчування, і здебільшого підбирають його методом спроб[5].

      Що варто врахувати:

      • багато нерозчинної клітковини може посилити часті позиви, рідкі випорожнення й здуття. Розчинна клітковина зазвичай переноситься краще і може зробити випорожнення оформленішими, але це радше досвід експертів, ніж доведений факт, і кількість варто збільшувати поступово[5];
      • пацієнти часто самі відмовляються від вина, холодних напоїв, гострої та подразливої їжі, якщо помічають, що після них гірше[5];
      • сам прийом їжі може викликати сильний позив: після резекції прямої кишки цей рефлекс посилений[5]. Це варто враховувати, плануючи вихід з дому після їди;
      • якщо підібрати харчування самостійно не вдається, може допомогти консультація дієтолога[5].

      Може допомогти й простий щоденник: що їли, коли й скільки разів були випорожнення, чи були позиви, які важко втримати. З ним легше помітити, що вам шкодить, і докладно розповісти про це лікарю.

      Часті позиви, «серії», нетримання: синдром низької передньої резекції

      Після резекції прямої кишки зі збереженням сфінктера робота кишки часто змінюється надовго. Такий стан називають синдромом низької передньої резекції. Його головні ознаки: нетримання газів і рідкого калу, часті випорожнення, «серії» випорожнень з невеликими перервами і позиви, які важко відкласти[3].

      Це не рідкість. За метааналізом досліджень, у яких роботу кишки здебільшого оцінювали щонайменше через рік після операції чи закриття стоми, виражену форму синдрому мали 41% пацієнтів[2]. Ризик вищий, якщо перед операцією було опромінення і якщо шов на кишці розташований низько[2].

      З часом стан у середньому покращується. За об’єднаним аналізом даних окремих пацієнтів, бали опитувальника помітно знижувалися до 18 місяців після операції, а далі трималися приблизно на одному рівні до трьох років. Гірше функція відновлювалася після повного видалення мезоректуму, опромінення перед операцією й формування ілеостоми[4]. У частини людей порушення зберігаються роками.

      Для оцінки використовують короткий опитувальник із п’яти питань, шкалу LARS. За сумою балів стан відносять до відсутності синдрому, легкої або вираженої форми[3]. Але лікування підбирають не за сумою балів, а за конкретними симптомами й тим, наскільки вони заважають жити[5].

      Що допомагає, якщо кишка працює погано

      Спершу лікар виключає інші причини симптомів, а потім підбирає лікування. Перед тим як лікувати синдром, важливо переконатися, що немає звуження з’єднання на кишці, повернення пухлини чи пошкодження слизової після опромінення. Для цього потрібен щонайменше пальцевий огляд і огляд прямої кишки ендоскопом[5].

      Доказів щодо лікування поки небагато, і більшість рекомендацій ґрунтується на досвіді експертів[5]:

      • харчування і ліки. Лоперамід — один із найуживаніших засобів для контролю частих випорожнень, але приймати його варто лише за порадою лікаря, особливо якщо є здуття чи закреп. Подразнення шкіри навколо заднього проходу полегшують сидячі ванночки й місцеві засоби[5];
      • тренування м’язів тазового дна і біологічний зворотний зв’язок. Досліджень мало, але більшість із них показала, що стає менше випорожнень і епізодів нетримання, а якість життя покращується[5];
      • трансанальна іригація — промивання кишки водою через задній прохід у зручний час. Перед початком лікар оглядає з’єднання на кишці й виключає перешкоди, а освоювати процедуру потрібно під наглядом навченого персоналу. Рідкісне, але серйозне ускладнення — перфорація кишки[5];
      • якщо іригація не допомагає, можливі стимуляція крижового нерва та інші методи. При тяжких порушеннях, які не піддаються лікуванню, як останній варіант обговорюють повернення до стоми[5].

      Часті позиви й нетримання після закриття стоми не треба приймати як неминуче. Про них варто говорити з лікарем: спершу він перевірить, у чому причина, а потім підбере лікування.

      Коли можна повертатися до звичного життя

      Строки індивідуальні: вони залежать від того, яку стому закривали, від загоєння рани й загального стану. Ходити й поступово повертатися до побутових справ зазвичай радять рано. Коли можна піднімати вагу, займатися спортом і повертатися до фізичної роботи, скаже хірург, який вас оперував.

      Пам’ятайте про грижу в місці колишньої стоми: це одне з частих пізніх ускладнень[6]. Якщо помітили там випинання, покажіть його хірургу.

      Що робити після закриття стоми

      1. Знайте тривожні ознакиСильний біль у животі, повторне блювання, задишка, біль у грудях, рясна кровотеча — одразу 103. Температура, почервоніння й виділення з рани, здуття, нудота — одразу до хірурга.
      2. Ведіть щоденник кишкиЩо їли, скільки разів були випорожнення, чи були «серії» й нетримання. З ним легше підібрати харчування й розповісти лікарю, що відбувається.
      3. Не терпіть порушення мовчкиЯкщо часті позиви чи нетримання заважають жити, скажіть про це лікарю. Спершу перевіряють причину, потім підбирають ліки, тренування тазового дна чи іригацію.
      4. Не пропускайте контрольні обстеженняЗакриття стоми не замінює онкологічного спостереження. Якщо потрібна порада щодо відновлення, надішліть виписки: онлайн-консультація безкоштовна.

      Джерела

      1. Chow A, Tilney HS, Paraskeva P та ін. The morbidity surrounding reversal of defunctioning ileostomies: a systematic review of 48 studies including 6,107 cases. Int J Colorectal Dis. 2009;24(6):711–723. PMID 19221766
      2. Croese AD, Lonie JM, Trollope AF та ін. A meta-analysis of the prevalence of Low Anterior Resection Syndrome and systematic review of risk factors. Int J Surg. 2018;56:234–241. PMID 29936195
      3. Emmertsen KJ, Laurberg S. Low anterior resection syndrome score: development and validation of a symptom-based scoring system for bowel dysfunction after low anterior resection for rectal cancer. Ann Surg. 2012;255(5):922–928. PMID 22504191
      4. Varghese C, Wells CI, O’Grady G та ін. The Longitudinal Course of Low-anterior Resection Syndrome: An individual Patient Meta-analysis. Ann Surg. 2022;276(1):46–54. PMID 35185131
      5. Christensen P, Im Baeten C, Espín-Basany E та ін. Management guidelines for low anterior resection syndrome — the MANUEL project. Colorectal Dis. 2021;23(2):461–475. PMID 33411977
      6. Nasri S, Kammoun N, Trabelsi MM та ін. Prevalence and risk factors of incisional hernia after ileostomy reversal: meta-analysis with meta-regression. Hernia. 2025;29(1):204. PMID 40522527

      Стаття довідкова і не замінює консультації: план відновлення визначає хірург, який вас оперував.

      Онкохірург Катерина Валіхновська

      Катерина Валіхновська

      Онкохірург · доктор філософії з медицини (PhD)
      • 13+років стажу
      • 9 500годин в операційній
      • 15наукових публікацій, дисертацію захистила у 2020 році

      Хірург-онколог у Києві. Лікар-хірург першої кваліфікаційної категорії, сертифікати «Онкохірургія» і «Трансплантологія». Членкиня Українського союзу онкохірургів (USSO) і Європейського товариства хірургічної онкології (ESSO). Орден «Науковець року 2020».

      Про онкохірурга · Наукові роботи

      Інші статті

      Дізнайтеся ціни на високотехнологічні операції

      Заповніть форму — і я зв’яжуся з вами щодо консультації